urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає voloshe4ka 2010-01-04T11:01:37Z urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:7892 2010-01-04T11:01:37Z 2010-01-04T11:01:37Z <strong><span style="font-size: medium;">Вчора вже який раз дивилась The Hunting Party. Фільм надихає!, після нього здається, шо можеш змінити світ =)!</span></strong><div style="text-align: center;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000zsy7/"><img height="240" border="0" width="320" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000zsy7" alt="" /></a></div><strong><br /><span style="font-size: medium;">А персонаж українця Бориса - взагалі БОМБА!!!<br /></span></strong><div style="text-align: center;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000100h0/"><img height="240" border="0" width="320" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000100h0/s320x240" alt="" /><br /><br /></a></div><div style="text-align: left;"><strong><span style="font-size: medium;">Рік випуску 2007, а рік по тому заарештували Караджіча (про якого в фільмі казала, шо його ше розшукують). Пам*ятаєте, по новинах ше показували, шо він умудрився жити в звичайному житловому будинку і ніхто його не впізнавав....</span></strong>))</div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:7351 2009-12-26T17:55:32Z 2009-12-26T17:55:32Z <div style="text-align: center;"><span style="font-size: xx-large;"><span style="text-decoration: underline;"><a href="http://en.tackfilm.se/?id=1230312113546RA91" target="Мій народе, я тебе поведу!!!!">en.tackfilm.se/</a></span></span><br /><u><span style="background-color: rgb(255, 255, 255);"><span style="white-space: nowrap;" lj:user="tokach" class="ljuser ljuser-name_tokach"><span style="text-decoration: underline;"><br /></span></span></span></u></div><div style="text-align: left;"><br />Дякую <span class="ljuser with-alias-value ljuser-name_tokach" lj:user="tokach" style="white-space: nowrap;"><a href="http://tokach.livejournal.com/profile"><img height="17" width="17" class="ContextualPopup" src="http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif" alt="[info]" style="border: 0pt none ; vertical-align: bottom; padding-right: 1px;" /></a><a href="http://tokach.livejournal.com/"><b>tokach</b></a> </span>за приклад<span class="ljuser with-alias-value ljuser-name_tokach" lj:user="tokach" style="white-space: nowrap;">=)<br /><br /></span></div><p><span class="ljuser with-alias-value ljuser-name_tokach" lj:user="tokach" style="white-space: nowrap;"><a href="http://tokach.livejournal.com/"><b><br /></b></a></span></p><div style="text-align: center;"><span style="font-size: medium;"><br /></span></div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:6963 2009-12-19T10:37:15Z 2009-12-19T10:37:15Z <div style="text-align: center;"><span style="color: rgb(204, 153, 255);"><span style="font-size: large;"><em>Тепер я пахну як Rock `N Dreams</em></span></span></div><div style="text-align: center;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000ya22/"><img height="213" border="0" width="320" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000ya22/s320x240" alt="" /></a></div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:6631 2009-11-19T18:59:20Z 2009-11-19T18:59:20Z <div style="text-align: center;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000xr55/"><img height="130" border="0" width="320" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000xr55/s320x240" alt="" /></a></div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:6167 2009-06-11T08:30:21Z 2009-06-11T08:30:21Z <div style="text-align: center"><span style="font-size: x-large"><span><span style="color: #ff0000"><span><span><em><span><span>...Розпростертий на піску чоловік дивився на жінку прикуту до скелі. У промінні високого сонця вона була нестерпно прекрасна</span></span></em><span>.</span></span></span></span><span><br /></span></span></span><span style="font-size: medium"><br /></span></div><div style="text-align: left"><span style="font-size: medium"><span style="color: #800000"><span><span>Щойно дочитала &quot;Ритуал&quot; Дяченків. Останні сторінки заставили понервувати. Та завершальні, маленькі абзаци примусили вірити&nbsp;і надіятись, навіть, коли&nbsp;&nbsp;ти знаєш, шо віриш в неможливе, а надія виправдовується лише в казці...<br /><br /></span></span></span><span style="font-size: small"><span style="color: #800000"><span><span><span style="color: #993300">Там де я зараз вже світає, чути пташок, а з відкритого вікна доноситься вологе повітря після дощу.</span></span></span><br /></span></span></span><span style="color: #800000"><br /><br /></span></div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:6033 2009-06-07T09:04:29Z 2009-06-07T09:04:29Z трошки чути пташок <p>На небі красивий повний місяць. Він так близько. Дорога йшла&nbsp;рівно, але достатньо поворотів. Стелився туман і повздовжні&nbsp;дерева густішали. В лісах водилися лисиці, впринципі це їхні ліси!&nbsp;До могіканів&nbsp;надто далеко, тому до них не заїхали...<br />...При вході нас зустрів індіанець. В руках стріла націлена в небо. Всі очікували блискавки, та натомість отримали мовчання воїна...<br />...Відчуття голоду і присутності Рода Стюарта...<br />...Хатинка на дереві, Танцювальна революція і лише сьоме місце з гонок мотоциклів...<br />...Добрий чай, обпекла язик, пішли туди де гарні люстри... Чорні короткі сукні, вельони на головах майбутніх молодих і бурдовий диван...<br />Тут вже світає...<br />&nbsp;</p> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:5842 2009-03-30T18:13:11Z 2009-03-30T18:13:11Z ball and chain J. Joplin <span style="color: rgb(0, 0, 255);"><span style="font-size: larger;">Ми б стали непоганою командою, а , навіть, найкращою! Всі конкурентноспроможні кооперації заздрили б, а ті лузери , що не можуть, навіть, конкурувати просто б дивились на нас, як на еталон продуктивної і успішної співпраці.<br />Гей, чуєш Фатум, чи ти як тіпа в жіночому роді, то може Фатіма... Як тобі така ідея? Давай дружить, га?<br />Домашній мій знаєш, дзвони..., тай мобільний вроді, можеш й написати, ну накрайняк бомжа скинь, я передзвиню ( в мене на телефоні й так контракт)...<br />Ну всьо чекаю, лягаю спати пізно, того незручність щодо пізньої години, хай не хвилює..<br />Ну тепер вроді все сказала...<br />па</span></span><span style="font-size: larger;"><br /></span><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:5462 2009-02-19T16:09:35Z 2009-02-19T16:09:35Z Scott Matthews - City Headache <div style="text-align: center;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000rcft/"><img height="93" border="0" width="320" alt="" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000rcft/s320x240" /></a></div><span style="color: rgb(102, 51, 153);"><span style="font-size: larger;">Сьогодні ходили на радіо, слухайте нас на Брехунці=), розповідали про поїздку в Голландію (мінімальна реклама універу і факультету), але загалом все пройшло гарно, тільки от нагадалося всьо як було=( Вже трохи втихомирила відчуття ностальгії, а тут знов всьо нагадалося=( Народ, як класно я там собі проводила час... Хоча головна мета поїздки була навчальна та в команду я попала з трьома голландцями, які не дуже переймались навчанням і той час коли всі були в університеті, ми собі: то на море, то в лісочок, то по ресторанчиках=)))) Тих трьох з команди, звати було: Максим, ну його я знала ще до того, бо коли він приїжджав на Україну, то жив в мене, а тепер в свою чергу&nbsp; приймав </span></span><span style="color: rgb(102, 51, 153);"><span style="font-size: larger;">мене</span></span><span style="color: rgb(102, 51, 153);"><span style="font-size: larger;"> в себе, другий хлопчик був Боб, він єдиний хотів вчитися і все казав, шоб ми тусіли після навчального часу, але... І третього було звати Тім, з ним було найцікавіше, бо сам він дуже цікава особистість, навіть, був миротворцем в Іраку... Більшість часу ми проводили в місті Алкмаар, але на останню добу поїхали в Амстердам. Йой, яке це красиве місто!!!!!!!!! Смак свободи всюди!!!! Від кофішопів до велечезної вулиці Червоних ліхтарів... Також, була в музеї ван Гога і виділа його оригінали (ха, туди я пройшла по дитячому квитку, бо збрехала, шо мені 17 (о^_^о), ше катались на кораблику по каналу... На останок я таки знайшла місце, яке мріяла відвідати в Амстердамі найбільше - клуб Парадіс, то колишня закинута церква, в добу миру і любові, приміщення відновили і зробили з нього клуб. Там виступали і Ролінги, і Секс пістолс, і Блонді, і Нік Кейв і ше купа легенд.... Я б вже потратила 20 чи 30 євро на то шоб просто побути там, навіть 2 годинки... Але знайшовши його, на вході було написано SOLD AUT, шо означало квитки продані... Але то нічо, якшо там лишилась незакінчена справа, то я обов*язково ще маю повернутись=)))) На цій обнадійливій ноті і закінчу свою писанину і йду грустіть далі... </span></span><em><span style="color: rgb(204, 153, 255);"><span style="font-size: larger;"><br /><br /></span></span></em><div style="text-align: left;"><em><span style="color: rgb(204, 153, 255);"><span style="font-size: larger;">Хотілося б спробувати пожити там..., хоча б трошки...<br /></span></span></em></div><div style="text-align: center;"><em><span style="color: rgb(204, 153, 255);"><span style="font-size: larger;"><br /></span></span></em><em><span style="color: rgb(204, 153, 255);"><span style="font-size: larger;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000s8xw/"><img height="240" border="0" width="120" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000s8xw/s320x240" alt="" /></a></span></span></em><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000s8xw/"></a><em><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000p5w3/"><img height="240" border="0" width="320" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000p5w3/s320x240" alt="" /></a></em><em><span style="color: rgb(204, 153, 255);"><span style="font-size: larger;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000tqce/"><img height="240" border="0" width="156" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000tqce/s320x240" alt="" /></a></span></span></em><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000s8xw/"></a></div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:5169 2008-12-28T12:54:52Z 2009-01-04T20:21:24Z <a href="http://www.k1.tv/uk/news/ukraine/2008/10/16/deep_purple"><span style="color: rgb(0, 0, 128);"><strong><span style="font-size: medium;">Хоч пройшло вже трохи часу, та краще пізно чим ніколи!!! <br />Увіковічнюю тут згадки про концерт DEEP PURPLE в Києві 2008 року=). <br />Емоції неймовірні і задоволення теж...<br /> Як бути уважним, то серед натовпу перед входом ( на цьому відео) можна побачити мене ( з жовтою хустинкою на шиї, щоб орієнтувались;) ). <br />Що ж, гарного перегляду =)</span></strong></span></a><div style="text-align: center;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000gqhw/"><br /></a></div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:5079 2008-12-06T13:41:45Z 2008-12-06T13:41:45Z <lj-embed id="5" /><img src="http://videonews.com.ua/i/stat/video889.gif" width="1" height="1" /><br /><a href="http://videonews.com.ua">ВидеоНовости</a> — <a href="http://videonews.com.ua/videos/bard-bidl.html">Сказки барда Бидла</a> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:4403 2008-09-14T22:31:20Z 2008-09-14T22:31:20Z хтось буде сумныватись, що не Queen??? =))))))) Майже добу в Харків, 1 ніч на вокзалі з місцевими бомжиками і стільки ж часу назад додому, вартували тих трьох і трошки годин концерту Queen, справжнього шоу, яке має тривати!!!!!!!!!!<br /> Концерт був присвячений боротьбі зі СНІДом, то ж цільовою аудиторією заходу мала бути молодь, але як приємно було дивитись на різних старічків, які відриваючись відчували себе справжніми champions=)))<br />Виконував пісні легендарного Фреді, тепер вже новий офіційний соліст Paul Rodgers. Чесно кажучи, він мені зовсім не сподобався!!! Більшого запалу давали записи і уривки з кліпів, де співав Фреді Меркюрі, чим живе виконання цього Роджерса.<br /> Словами передати пережити важко, адже якось по-особливому було відчувати той Queen, який ще з касет слухала дєцком. Ну як ви вже знаєте, я була й на Полі МакКартні, то тепер можу порівнювати))) Найбільша відмінність для мене в тому, що бітлз я почала слухати в більш зрілому віці і розуміла їхню музику, а з Queen все навпаки, я сприймала не розуміючи, просто на рівні відчуттів, то ж пережити таке в живу, було щось неймовірне!!! <br /> Пережиті емоції ще довго будуть мене живити в буденному житті=)<br /> Що ж, на кінець, скажу таке : Show must go on!!! :))))))))<br /><br /><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000ey6g/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000ey6g/s320x240" width="154" height="240" border="0" /></a><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000cert/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000cert/s320x240" width="320" height="235" border="0" /></a><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000d0r1/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000d0r1/s320x240" width="201" height="240" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:4279 2008-09-02T14:30:17Z 2008-09-02T14:30:17Z <lj-embed id="4" /><br /><br /><br /><br />P.S. А так, щодо життя, то в мене нічого особливого... Осінь... Почався універ, а разом з ним зоопарк, конференц зали, булочки з сосисками, знущання з Кузі і непереможна сила трьох... <br /><br />P.P.S. Сьогодні ледь не запізнилась на пари (дивилась Сісі=))) urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:4018 2008-08-10T08:55:05Z 2008-08-10T08:55:05Z Віват фореве... Я народилася 6 серпня, взагаліто для світу ця дата обвінчалася не дуже приємними подіями (Америка скинула атомну бомбу на Хірасімі і Нагасакі, помер український гетьман Богдан Хмельницький і вперше застосували як смертну кару електричний стілець...)<br />Але не надто цим всіх переймаючись, відсвяткувала своє день Народження в більш-менш гавайському стилі. Гаваї паті проходила в Скоморохах. Однією з головних умов для гостей, було мати на собі мінімум 5 яскравих кольорів=))) Найоригінальнішим подарунком була виліплена з пластиліну вся наша гавайська компані і ще пару персонажів, на табличах біля яких були написані їхні найбільш вживані фрази:<br /><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000acxz/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000acxz/s320x240" width="320" height="196" border="0" /></a><br /> Спасибі всім велике за явку і подарунки, мені дуже приємно, адже тепер моя стіна обвінчалась Нотердамом і дзеркалом, перед яким я красуюсь в новій майочці, коли збираюсь кудись йти з сумочкою в тру англійському стилі=)))<br /><br />Блін, від того повноліття тепер якось так сумно стає...<lj-embed id="3" /><br />Моєму татові ця пісня дуже подобається)) urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:3651 2008-07-28T20:32:46Z 2008-07-30T08:59:51Z Aerosmith - Pink ^_^ Сьогодні приїхала з Славського. Після фесту враження хороші. Більшість жена на погоду, але для мене найбільшим негативом було самопочуття в перший день. На щастя, до виступу Віктора Морозова, я таки встала і вийшла з намету=)<br /> Місце нашого таборування було на горі і йти до нього було досить важко (вверх по кам*янистому схилу, з якого стікав струмок), дякувати Богу, в мене були мега needed гумаки=)!!!<br /><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000099z1/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000099z1/s320x240" width="180" height="240" border="0" /></a><br /> Трохи прикро, що на другий фестивальний день проспала виступ The Ukrainians, цілком усвідомила цю втрату лише наступного дня, але засвітило сонце і паритись таким аж ніяк не хотілось!<br /> Так ми почали по-тихенько пакувати наплечники і спустились в долину шукати щастя, а воно нас саме знайшло, далі хотіли піти на кіно, та залишлись в майстерні і я намалювала золотими фарбами сонечко, яке майже висить на моїй стелі.<br /> Потім було ше шось, але я вже не пам*ятаю, шо...<br /><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000085cr/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000085cr/s320x240" width="320" height="240" border="0" /></a><br /> І так прийшов час вечірнього концерту, спочатку був досить скований настрій, та виступ останньої групи все змінив. Стояти біля такої будки (я не знаю, як її назвати, ну там знаходиться той хто звуком і світлом керує) прямо навпроти вокаліста і дивитись на все розмитим поглядом, було враження, що тих всіх людей побоках не існує а ті хто на великій сцені співають лише для тебе. Неперевершене відчуття, тіло само під них танцювало.<br /> Чекали поїзд на вокзалі, а вже їдучи, залізла в теплий спальник і обдумувала все те, шо сталось за тих три дні=) urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:3533 2008-07-19T16:19:04Z 2008-07-19T16:19:04Z Луч солнца золотого Бременські музиканти=) Хоч пройшло вже трохи часу, та не засвідчити той факт, що я була на Шешорах 2008, я не можу.<br /> Вже третій рік з цього фестивалю я привожу якийсь досвід=)<br />Нема на що нарікати. Вкотре пересвідчуюся "нема зле, щоб не вийшло на добре"=)<br /> Велике спасибі Щику (тобто Юрі), що поїхав зі мною, Юлі, яка взяла мій наплечник, поки ми пробирались незареєстровані на терен фесту, Марті, яка дала свої сандалі, коли я йшла в душ, Хрустику за крем від засмаги, Христі, шо погодилась їхати додому зі мною автостопом, турку (останньому, хто нас підібрав в Хмельницькому до Тернополя) і всім всім, хто був на Шешорах і створював цей неперевершений настрій=))))))))))))<br /><br /> <br /><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000057cy/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000057cy/s320x240" width="179" height="240" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:3285 2008-07-04T17:06:42Z 2008-07-04T17:10:50Z Передивилася щойно фільм "Париж, я люблю тебе" і от прийшлось пакуватись в Київ. І на такому от піднесенні я хочу просто подякувати, що я є така яка я є!!!!!<br />Є речі наігранні, а є люди які так ненав*язливо показують всю сміховинність тої несправжності, добре, що такі люди є в мене. І я рада, що все є так, як є і я знаю, що далі буде ще краще!!!!!!<br /> І щастя - це маленькі миті, які наповняють все життя! urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:3010 2008-06-14T16:46:22Z 2008-06-14T16:46:22Z через євро вікна трохи чути записи бітлів Знали б ви де я зараз... На майдані Волі в Києві, чекаємо концерту Пола МакКартні. Дощ лиє, як з відра, мокрісінька сиджу наголовній пошті і во строчу вам=)<br />Так, залишилось тільки дочекатись 9-ї години і йти зігріватись під знайомі ноти!!! Потім добратись якось додому і писати про враження за всю мандрівку, побажайте мені успіхів=)<br />Б бачили ви мене зараз...О_о... urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:2789 2008-06-13T17:41:22Z 2008-06-13T17:41:22Z звісно шо Бітлів=) Вже завтра я почую і, надіюсь, побачу того, хто став легендою для всього світу і посідає не аби яке місце й в моєму житті=), а саме Пола макКартні, одного з всеулюблених Бітлів;)<br /><lj-embed id="2" /><br />Так чекай, мене Полик, вже скоро здибаємось;)<br /><br />Р.S. всі свої враження викладу в наступній статті як приїду=) urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:2314 2008-05-22T15:02:55Z 2008-05-22T15:02:55Z та нашо вона в такі моменти? Які ж травневі дощі кльові!!! Такі свіжі. Торчу коли злива торкається ше зелених, навіть салатових листочків, які уособлюють шось таке молоденьке ніжне і гарне!!!!! (ніби щось самовпевнене, нагле але й надійне домагається чогось незайманого і милого) Але тим не менше така погода рулить!!!!!!!!!! Всьо йду далі до вікна.<br /> Ум, блискає... Та щей гримить??? Це мені подобається ще більше;)...<br />Ой і привіт всій Когорті Громовиць;)!!!!!!! urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:2110 2008-04-12T07:02:26Z 2008-04-15T09:30:28Z <a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/00004p9q/"><img src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/00004p9q/s320x240" width="320" height="60" border="0" /></a><br /><br />Вчора, 11 квіня, на телеканалі інтер було обрано 100 великих укаїнців. В десятку увійшли: Микола Амосов, Степан Бандера, Валерій Лобановський, Григорій Сковорода, Леся Українка, Іван Франко, Бгдан Хмельницький, В*ячеслав Чорновіл, Тарас Шевченко і Ярослав Мудрий.<br />89004511002 за Бандеру (або sms "2" на номер 10310)<br />89004511004 за Сковороду (або sms "4" на номер 10310)<br />89004511007 за Хмельницького (або sms "7" на номер 10310)<br />89004511009 за Шевченка (або sms "9" на номер 10310)<br /><br /> Не спимо!!! Голосуємо!!! Давайте самі оберемо, того хто має бути першим в списку великих...<br /><br /><br />Я от, не те, щоб хвалюся=), але коли голосувала ще тоді за десятку, то 6 особистостей з мого списку співпало з шістьма тих, що визнав народ=), а ті що вгадали 7 - поїали в Київ на передачу та шей подарунки отримали=(<br />Але то таке...:) Найголовніше, шо ми довели, що на Україні дійсно свідомі, розумні і глибоко інтелігентні люди!<br /> ГОЛОСУЄМО!!!!! urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:2032 2008-03-02T09:22:05Z 2008-03-02T09:22:05Z Думаю собі, тре написати про мій візит Львова (дня Пластуна), точніше розповісти як я туди добиралася...<br />Так, почнем:<br />ну я завжди,не як нормальні люди, їхала не з всіма. Причина цьому, те що мала підготувати тези на одну дуже нудну конференці (йой, я вже говорю , як якась бізнеследі:) ) і от, написала я їх і ввечері пошурувала на поїзд. Сіла собі, в голові мугикаю "сяду у поїзд і хай собі їде...) і так десь на середині дороги думаю, шо тре вже дзвонити, шоб хтось в 8 годині зустрів мене на вокзалі, бо навіть гадки не мала як до тої Погулянки дістатись. Дивлюсь на мобільний, шоб зара вже дзвонити комусь і тут... він на моїх очах вимикається, та не так, щоб потім включитись, а так шо всьо... - гаплик.<br />І шо ж мені робити? не знаю нічий телефон напам*ять, шоб навіть так подзвонити, тільки мамин...<br /> Але тут я вже який раз переконуюсь, шо Бозя є і любить мене! Зі мною їхали якісь дуже добрі люди=) я їх запитала чи вони зі Львова і як дістатись до Погулянки. Я в шоці, як вони перейнялись моєю проблемою, один дав подзвонити мамі, яка в свою чергу дала номер телефому Марти. Інша дівчинка, яка там їхала сказала, шо живе в тому районі Погулянки і допоможе мені туди дістатись. До Львова я їхала вже з гарним настроєм і великою вдячністю перед долею, шо мені зустрілись ці люди. З вокзалу ми з тою дівчинкою, до речі, її звати Іра, сіли на маршрутку. Все б вже було добре, але вона почала дзвонити по своїх знайомих і просити, щоб забрали її з тої Погулянки, бо додому їй страшно буде йти повз Личаківське кладовище. Я дуже не хотіла, шоб в неї через мене (таке чудо з проблемою) були якісь незручності. Я вже кажу давай я сама знайду як туди дістатися, а ти їдь додому, або доїду вже туди на таксі. Вона категорично була проти і запевнила, шо сама я не дійду, бо зараз там перерита дорога і тре обходити різними маленькими вуличками. І тут дзвонитьть їй якийсь кавалєр, каже, що на машині і пропонує підвести=) Тут ми вилітаєм з тої маршрутки, біжимо на якусь зупинку (я зовсім не орієнтуюсь де я) і чекаємо на того пацика. і шо ви думаєте? - під*їжає такий крутий джип... Сідаю я в той джип і думаю, бачила б мене моя мама... Але в той момент ніякої небезпеки чи тривоги я не відчувала. Так проїхалася я на тій модняцькій машині по Львову, підготувала мінімальний подарунок тій Ірі (мене б совість гризла, якби хоч якось не віддячила такій добрій людині) і під*їжджаю я під ту Погулянку, де кучкуються пластуни - волоцюги, на такій тачці і думаю собі, яка я щаслива людина!!!!!!!! urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:1659 2008-02-22T18:20:00Z 2008-02-22T18:20:00Z Крикливі слова заголовку - не мої. Їх одного разу висловила неперевершена мадам Коко Шанель. Рульна була жінка ( та щей феменістка). Саме вона вперше переробила чоловічі костюми для ділових жінок, вперше розробила модель купального костюму, ввела в моду загар і запропонувала як невід*ємний атрибут дівочого гардеробу little black dress <a href="http://en.wikipedia.org/wiki/Little_black_dress">http://en.wikipedia.org/wiki/Little_black_dress</a> <br />На цьогорічну ретро - вечірку я одягла саме, маленьке чорне плаття. Замутила зачесон "бабетка" і навіть погодилась на шужи, що на підбораг =) Як я виглядала можете побачити тут <a href="http://20minut.ua/news/94170">http://20minut.ua/news/94170</a><br /> І на останок (на науку) декілька порад відомої панусі Коко Шанель:<br /> „Мода – це те, що виходить з моди”<br /> <br /> „Мода, як і архітектура – питання пропорцій”<br /> <br /> „Остерігайтеся оригінальності: у жіночій моді оригінальність може призвести до маскараду”<br /><br /> „Мода проходить, стиль залишається”<br /><br /><br />P.S. Не повірите, але пишучи цю статтю, абсолютно випадково по телевізорі втрапила на передачу про цю ж Коко Шанель=) urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:1397 2008-02-11T20:13:51Z 2008-02-11T20:13:51Z Так, семе в цьому стані я зараз перебуваю. Він виникає тоді коли закінчується якийсь том "Гаррі Поттера" і від цього якось сумно стає... (а тут щей, остання книжка, Добі, Фред, Люпин і Тонкс мертві, та щей Поттер одружився з цією Джіні... Ех, була б там я =)...)<br /> Коли я взяла в руки "Гаррі Поттер і смертельні реліквії", то якось великого зацікавлення не мала, частково вона мене, навіть, дратувала, а тут канікули, захворіла, то чим не підходящий час, щоб прочитати?<br /> Книжка, як виявилося дуже, навіть, цікава виявилась. Я й не сподівалася, що Гарріна мама така рульна була, я якось по-іншому подивилась на цю Лілі Еванс, а от тато його - балабол!<br /> Ой, а від Снейпа я такого не очікувала (він так любив цю Лілі). А Фред?, як він міг померти?! Вони ж з Джорджем мали мати свій бізнес! на правду, він був такий класний... І ше Добі дуже шкода було, він ж ще з другої частини відомий нам персонаж (за ним я найбільше ну туйво, иии просльозилась...)<br /> Якось незвично реагувати на Рона з Герміоною, як на пару... Я шось цього не дуже схвалюю (хоча, хто мене питає;) ) Просто вони ж з Поттером були такі класні друзі, а такі стосунки, якось портять ту трійцю =(<br /> А, і ше в досить цікавому образі постав Дамблдор, хоча я все ж думаю, він кльовий.<br /> І от, кінець книжки, всі і все на своїх місцях (окрім Джіні;) ), всі таємниці розкриті і останній розділ "Дев*ятнадцять років потому" Т_Т, від того всього сумно...<br /><br /><br /><lj-embed id="1" /><br /><br /> Ех, якби я була там... urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:1037 2008-02-06T21:55:25Z 2008-02-06T21:55:25Z <div align="center"><font color="#333399"><font color="#000080">Вчора я взнала, що маю аристократичні пальці =). Справа в тому, що нігті на великих пальцях рук, маю дещо ширші ніж в інших. Пояснюється таке, тим що люди з такими пальцями не були звиклі до роботи, тобто як так не працювали (тільки не подумайте, що я якийсь лінтюх), то, мабуть, просто в мене тече панська кров ; ) <br />&nbsp;До речі, все може бути, адже такі пальці мені генетично передались від діда, який мушу зауважити, мав напрочуд аристократичні манери=). Сам він був переселенець (з, тепер, території Польщі). Так що, все може бути, згадуючи його поведінку, тип мислення, в це легко повірити. Він сильно відрізнявся від інших дідів в селі. В нього були глибокі моральні цнності, свої принципи. Жодного разу не пригадую, коли він на мене кричав, мав свою манеру виховання. Вмів настільки все толерантно вирішувати і до нього прислухались, бо був направду розумною людиною...<br />&nbsp;Також, саме він назвав мене=) я його дуже любила<br /><br />***<br />То ви собі як хочете, а я все-одно буду знати, шо панського роду ; )<br />&nbsp;Ну що скажете?</font></font></div> urn:lj:livejournal.com:atom1:voloshe4ka:865 2008-01-27T22:02:52Z 2008-01-27T22:02:52Z аудіозаписи віршів В. Стуса <span style="color: rgb(128, 0, 128);">Так от... Як я вже сказала в попередній статті, я провела добу в музеї політв*язнів. Можливо, хтось вже зрозумів, що я стала учасницею акції "Доба4".</span><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /><span style="color: rgb(128, 0, 128);">Потрапила я туди досить спонтанно, адже конкретно про цей захід не знала нічого. Спершу думала, що захід почнеться ввечері, але не так сталось як гадалось і знайомий повідомим, що на 10.20 треба бути вже біля в*язниці, а тут одна проблемка, бо на 11.10 в мене був останній екзамен... Та все ж дякую Богу, що все сталось як сталось і все вдалося...</span><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /><span style="color: rgb(128, 0, 128);">Отже, я туди потрапила зі свою подругою Мартою (сподіваюсь скоро теж власницею ЖЖ), дозволивши взяти нам лише карімат, спальник і ручку. Нас розбили по різних камерах. Моя камера виглядала так:</span><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /><div style="text-align: center; color: rgb(128, 0, 128);"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000144b/"><img width="320" height="240" border="0" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/0000144b/s320x240" alt="" /></a><br /></div><span style="color: rgb(128, 0, 128);">В ній нас було восьмеро, але рада, що зустрілась саме з цими людьми! Перезнайомившись, нас вивили і дали 10 хвилин часу на туалет.</span><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /><div style="text-align: center;"><div style="text-align: left;"><span style="color: rgb(128, 0, 128);"> Далі нас завели в хлопчачу камеру, де була зустріч з Олександром Смиком. Мабуть, ніколи її не забуду, бо направду, то є дуже особлива людина і з тої зустрічі я винесла, шо стверджувати тре лише те, в чому ти впевнений. Також, йому належать, надзвичайно розумні слова "Можна жити, а можна гратись" </span></div><span style="color: rgb(128, 0, 128);"><br /></span><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000021fr/"><img width="320" height="240" border="0" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/000021fr/s320x240" alt="" /></a><span style="color: rgb(128, 0, 128);">&nbsp; </span><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /></div><div style="text-align: left;"><span style="color: rgb(128, 0, 128);">Далі ми дивились окремі уривки з документального серіалу "Собор на крови". Також, особливим були прогулянки на подвір*ї в*язниці під вірші Василя Стуса.<br /><br /></span><div style="text-align: center;"><a href="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/00003f60/"><img width="320" height="240" border="0" src="http://pics.livejournal.com/voloshe4ka/pic/00003f60/s320x240" alt="" /></a><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /></div></div><span style="color: rgb(128, 0, 128);"><br />Були там й години мовчання - "мовчанки", під час яких можна було усамітнетись в карцері, взявши з собою свічку і карімат. Було досить незвичайно, але не настільки, щоб страшно, а часом, навіть, просто спокійно.</span><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /><span style="color: rgb(128, 0, 128);">&nbsp;Не забуду, щей сповідь в камері, сам нічліг і нічні походеньки в капличку...</span><br style="color: rgb(128, 0, 128);" /><font size="3"><span style="color: rgb(128, 0, 128);"><br />На завершення, хотілося б, написати слова заголовку&nbsp; "Боже, якщо ми забудемо їх, забудь нас", які нам процитував священик під час спільної дискусії...</span></font>